Пошуки потерпілого

«Інколи знайти потерпілого — ще той квест» — розповідає волонтерка Мотохелп Тигра. Ми запитали у неї, які труднощі можуть чекати волонтера під час чергування.

«Одного разу прийшов нам виклик в цікавий, яскравий і кольоровий житловий комплекс на Лівому березі. Травматичні пошкодження заявлені в повідомленні про виклик були не серйозні, тож була велика імовірність впоратися до приїзду бригади. Зазначу, що виклики нам приходять без номера телефону викликаючого, такі правила.

Їхати до потерпілого 7 хвилин, вбиваємо адресу у навігатор і поспішаємо рятувати світ! Перші сумніви з'явилися, коли навігатор від Гугл і від Вейз показував різні точки прибуття. "Гм.. глюк якийсь..", - подумали ми. Пропускний пункт на в'їзді у житловий комплекс проскочили без проблем, та всередині нас чекав сюрприз... Враховуючи, що паркомісця у ЖК не передбачені, запарковано було все. Навіть не так.. ВСЕ!! Інколи у два ряди! Настільки щільно, що деінде не можна було протиснутися людині. Ми доїхали до пункту призначення (по навігатору), я вискочила з авто у пошуках постраждалого, а напарник поїхав паркуватися. 

Обійшовши будинок навколо, я нікого не знайшла. Це типова проблема, постраждалих ще треба виманити) Придивившись уважно до таблички на будинку, я пересвідчилася, що адреса вірна. "Чудово!" - подумала я, і вирішила перевірити сусідню будівлю. На ній, на диво, була та сама адреса. І на будинку, що через дорогу теж... 👀 От тільки корпуси різні. 

Заглядаю у виклик - корпус не зазначений!

У такому разі варіант лише один - дзвонити 103 і просити у Диспетчера уточнення. Це ще той квест, що займає багато часу. Дізнавшись корпус, ми з напарником натрапляємо на місцеву охорону, що люб'язно проводять нас до потрібного будинку "короткою дорогою". Автомобіль залишили там, щоб не пхатися вузенькими, "законсервованими" вуличками. На жаль, потрібний корпус знаходився на іншому кінці ЖК.

На той момент, пройшло вже купа часу, тому постраждалого ми так і не знайшли.

Охорона, провівши нас, розчинилася серед сплячого ЖК. А ми вирішили повертатися до авто. 

Ще одна особливість цього ЖК - він однаковий. Однакові квадрати будиночків, з однаковими вуличками, і однаковим автомобільним пеклом. Здавалося, ось наше місце висадки, та авто нема! "Проскочили?" - подумали ми і повернулися на пару будинків назад, авто все ще нема... "Може не дійшли?" - пройшлися вперед. А його все ще не видно! Нас потроху почав розбирати нервовий сміх. Це зовсім не серйозно - загубитися посеред Житлового комплексу (особливо для авторки, яка пів-життя займається Туризмом і чудово читає мапу).

Блукали ми приблизно 20 хвилин. Щоб повернутися, довелося в точності повторити "коротку дорогу", якою нас вели охоронці. Авто чекало нас на красивій вуличці, ідентичній до десятку тих, де ми його шукали до того.

У той ЖК - ми більше ні ногою, поки не дізнаємося ТОЧНУ АДРЕСУ!!!»