Приготуйтеся падати. Get ready to fall

У мене ось-ось почнуться  критичні дні- я вже можу не дивитися в календар для цього, адже мої раптові зміни настрою про це свідчать дуже красномовно. Останні місяці я була в порядку, але з приходом осені відбувається якась халепа, мені дуже важко впоратися із злюкою-бобром всередині чи зі сльозами ні про що.

Це тепла субота, можливо остання така тепла в цьому році. Мій коханий пропонує мені після моєї фотосесії провести час на Трухановому острові, повісити гамак і почитати книги; нам дуже подобається таке дозвілля. 

Дорогою до острова ми побачили станції роуп-джампінгу, вони є там практично щоразу в хорошу погоду, я мала це бажання спробувати уже багато років, але мені постійно щось ставало на заваді - брак грошей, брак настрою, відсутність хорошої погоди чи компанії, що підтримає. В цей раз я проходила повз і сказала Андрію: “якщо дорогою назад ми їх тут ще зустрінемо, я стрибну”.

Ми знайшли місце вздовж каналу серед двох високих дерев, крони якого відкидають приємну тінь.  Було так спекотно, що я залишилася в топі і в трусах, знявши штани. 

Поряд з нами був підстаркуватий рибалка, з іншої сторони- дорога, якою туди-сюди снували люди.  Ми посиділи так деякий час в гамаку, і я згадала інший раз, коли ми лежали так у лісі і пестилися. І раптом я чую: «а памʼятаєш той раз, коли ми..» Я дивлюся в очі чоловіка і бачу бісики- він думає про те ж саме, що і я! Я не довго думаю, моя рука опиняється на його білизні, і дуже швидко -в тій модній кишені men’s set трусів. Він посміхається, я відчуваю звабливу пульсацію у відповідь на мої рухи. В цей час рибалка виходь з кущів берега і довго копається біля свого велосипеда- він тричі знімав і вдягав футболку, перебирав пакети, сумку, снасті, і тупцяв на місці. Я не хотіла чекати, коли він піде, тому закрила оглядовий майданчик з пенісом в моїй руці позицією тіла. Повз нас проходили і проїжджали люди, що додавало збудження до наших дій.

За деякий час я відчула, як його тіло напружилися, його обличчям розлився вираз екстазу, відчула тепло і вологу в своїй руці. 

Я всміхалася і відчувала, що мокра у мене не лише рука. Я вилізла з гамака, щоб узяти серветки і водичку, і залізла назад, м’яко розмістившись в гамаку своїм збудженням. Ми лягли одне навпроти одного, і моя рука тепер ковзнула в мої труси, туди ж і його палець, а іншою рукою я гладила свої груди. Людські розмови, плескання весел і галас не вщухав, я повсякчас відчувала і хвилювання, і разом  з тим збудження від процесу за таких несприятливих обставин. Коли я була дуже близька до кульмінації, раптом по дорозі виїхала патрульна машина - в своєму екстазі я встигла побачити, що водій-поліцейський дивиться в нашу сторону -  їхня машина котилася повільно, цілу вічність, і я була певна, вони от-от зупиняться. Машина зникла з очей, втім збудження також, і мені все довелося почати спочатку, з різницею в тому, що  мій клітор і пальці уже дуже притерлися в цьому танці одне до одного.

Я не слідкувала за часом, але здається, минуло близько години, перш ніж я кінчила. Напруга пробігла м’ язами, як електричний струм, я відчула приємне тепло по тілу, відчувала його ніжні доторки і цілунки до моїх ніг, як він лагідно мене називає. І в цей момент я відчуваю агрсесію, сум і розчарування - я так довго гралася із собою, і все одно програла. Я злилася, бо довго не могла кінчити, а по-друге, я втомилася вкрай. І замість того, щоб приємно відпочити за читанням книги, послухати вітер і помилуватися хмарами, я вирубилася в сон на півтори години, роздратована і сумна.

Після мого пробудження ми ще трошки повисіли на гамаку і розмовляли, я ділилася, що втомилася від свого такого нестабільного стану.

Дорогою назад на мосту ми побачили тих інструкторів, і я подумала, що ліпшого часу не буде. Я стала в чергу і нетерпляче чекала - саме тоді, коли я була готова, захотіли стрибати усі-усі, а поряд уже чекало збіговисько глядачів.

Переді мною стрибала юна дівчина, коли її тіло опускалося долу, інструктори почали жартома кричати “стоп, трос обірвався!”, і я подумала, якщо вони це будуть робити при моєму падінні, я комусь  з них  вріжу ляпаса. Але нащо мені психотерапія тоді, як не для таких усвідомлень- я підійшла до одного з них і сказала словами через рот -  не смійте це робити.

Черга була електронна, я не дуже запам’ятала свій номер, але на серйозному обличчі запевнила молодика, що у мене менший номер, ніж у нього, і я наступна в черзі.

Кріплення страхування міцно тримали мої ноги  і груди. “Ставай на край, щоб носочки трохи звисали, напруж усе тіло, руки в сторони, і падай як стіна униз, не зажимаючи тіло,я буду тримати за литки, щоб ноги пішли останніми”.

Я дивлюся вниз, піді мною - 24 метри, видніється каміння біля однієї з опор моста, нудьгуючі води Дніпра і водорості. Трясуться коліна, і я думаю про ті 600 гривень, які мені не віддадуть в разі відмови, а ще про своє роздратування, і стани нікчемності свого життя, які я часом проживаю.

“Це все не обов’язково! Я можу зійти і відмовитися!”, але мене сковує страх безпорадності, і водночас, штовхає вперед ця зухвалість і агресія, якої всередині вагон і вагонетка.

“Раз..” Господи, що я роблю, ну от навіщо мені це.

“Два…” Який прекрасний горизонт,  і я ні грама не можу насолодитися ним.

“Три…”

Я як велетенське дерево, яке зрубали, падаю вниз, моє тіло тільки тому і залишилося напруженим, що я приготувалася перед падінням і  м ‘язи заклякли від жаху.

“Бляяяяяяя! Сука! Нахуй!”

Ця секунда розтягнулася як павутиння і мене оповив жах, який застиг на обличчі, в цей момент я відчула самотність і безпорадність перед гравітацією і перед поверхнею води, під якою проглядалося каміння. Я не змогла видушити із себе ні звуку, можливо я навіть не дихала в цей момент. Коли я вилетіла до іншої сторони мосту, з мене вирвалося захоплене і оптимістичне “Юхуу!”, яке було таким далеким він емоцій, які я тільки що пережила. Я ще кілька разів зависла в маятнику, зустрівшись з новим страхом вдаритися об опору мосту. Я відчувала себе я шмат м’яса на мотузці, вразливий і крихкий осередок життя серед бетонних монструозних конструкцій. Я пристебнула спущену мені мотузку карабіном і відштовхувалась від поверхні мосту.

Першим я побачила якогось пенсіонера, який спостерігав за моїм падінням. “Було страшно?”, питає він. “Дуже”. Він подає мені шершаву руку, щоб я змогла перелізти через опору, і нудьгуючи каже “та навіщо боятися, хіба це страшно”. Я спираюся на його руку і кажу вголос “дякую”,  а подумки  “ой, діду, завали єбало”.

Я знімаю страховочні кріплення, моє тіло все ще тремтить.

Я помічаю радісне обличчя Андрія і його посмішку. “Я пишаюся тобою, жінко!”, чую його шепіт на вушко. І розумію, що мені зараз важко відчути за себе гордість, коли у мене все ще мокрі труси від мастурбації, менш того, труси мої усі в жопі від того, як ремені кріплення обхопили мою сраку. І я все ще фоново роздратована  - побути у вільному падінні і пережити адреналіновий копняк під зад мені знадобилося в сумі  хвилин 5, і цей адреналін все ще бадьорить мої свідомість і тіло. Щоб кінчити, мені знадобилася ціла вічність, і в результаті я себе ще й затрахала і вирубила в сон.

Поки я шукала той оргазм, я могла стрибнути 10-15 разів, і останній зі стрибків мав би виправдано спокійне “югууу!” вкінці.

(eng)

I'm soon having my periods - I don't even have to look at the calendar anymore, because my sudden mood swings are very eloquent. I've been fine for the last few months, but with the arrival of autumn, something is wrong, it's very difficult for me to cope with the angry beaver inside or with tears about nothing.

It's a warm Saturday, maybe the last one this year. My beloved husband suggests that after my photo shoot we spend time on Trukhaniv Island, hang up a hammock and read books; we really like this kind of leisure.

On the way to the island, we saw a rope-jumping station, they are there almost every time in good weather, I have had this desire to try it for many years, but something always got in the way - lack of money, lack of mood, lack of good weather or supportive company. This time I was passing by and said to Andriy: “If we see them here again on the way back, I'm going to jump.”

We found a place along the canal among two tall trees, whose crowns cast a pleasant shadow. It was so hot that I stayed in my top and underwear, taking off my pants.

Next to us was an elderly fisherman, and on the other side was a road with people scurrying back and forth. We sat like that for a while in the hammock, and I remembered another time when we were lying like that in the forest and caressing each other. And suddenly I heard: “Do you remember the time when we...” I look into my husband's eyes and see little demons dancing - he's thinking the same thing as me! I don't think long, my hand is on his underwear, and very quickly it's in that fashionable pocket of his "men's underwear". He smiles, and I feel an alluring pulsation in response to my movements. At this time, the fisherman comes out of the shoreline bushes and digs around his bike for a long time-he took off and put on his T-shirt three times, sorted through his packs, bag, tackle, and stomped around. I  didn't want to wait for him to leave, so I closed the viewpoint with my p*n*s in my hand with a body position. People walked by and drove by, which added excitement to our actions. After a while, I felt his body tense up, an expression of ecstasy spread across his face, and I felt warmth and moisture in my hand.

I smiled and felt that it wasn't just my hand that was wet. I climbed out of the hammock to get some napkins and water and climbed back in, softly settling into the hammock with my arousal. We laid down opposite each other, and my hand now slipped into my underwear, his finger there as well, and with my other hand I stroked my breasts. People's conversations, the splashing of paddles and the noise did not calm down, and I constantly felt both anxious and excited about the process under such unfavorable circumstances. When I was very close to the climax, suddenly a patrol car came down the road - in my ecstasy I managed to see that the police driver was looking in our direction - their car was rolling slowly, for ages, and I was sure they were about to stop. The car disappeared from view, but so did the excitement, and I had to start all over again, with the difference that my clit and fingers were already very much in touch with each other in this dance.

I didn't keep track of the time, but it seems like about an hour passed before I cum. The tension ran through my muscles like an electric current, I felt a pleasant warmth through my body, I felt his gentle touches and kisses on my feet, as he affectionately calls me. And at that moment I felt aggression, sadness, and disappointment - I had been playing with myself for so long and still lost. I was angry because I couldn't cum for a long time, and secondly, I was extremely tired. And instead of having a nice rest reading a book, listening to the wind and admiring the clouds, I fell asleep for an hour and a half, irritated and sad.

After I woke up, we hung on the hammock for a while and talked, and I shared that I was tired of my unstable state.

On the way back to the bridge, we saw those instructors, and I thought there would be no better time. I stood in line and waited impatiently - just when I was ready, everyone wanted to jump, and there was already a crowd of spectators waiting nearby.

There was a young girl jumping in front of me, and when her body was going down, the instructors started jokingly shouting “stop, the cable broke!” and I thought if they did that when I was falling, I would slap one of them. But why do I need psychotherapy then, if not for such realizations-I went up to one of them and said through my mouth, “Don't you dare do that".

The queue was electronic, I didn't really remember my number, but with a serious face I assured the young man that I had a smaller number than his, and I was next in line.

The safety harness held my legs and chest tightly. “Stand on the edge, so that your toes hang down a little, tense your whole body, arms to the sides, and fall down like a wall without clamping your body, I'll hold your calves so that your legs go last.”

I look down, 24 meters below me, I can see the stones near one of the bridge pillars, the bored waters of the Dnipro and weeds. My knees are shaking, and I think about the 600 hryvnias that they won't give me back if I refuse, and also about my irritation and the states of worthlessness of my life that I sometimes experience.

“This is not necessary! I can get off and refuse!”, but I am constrained by the fear of helplessness, and at the same time, I am pushed forward by this audacity and aggression, which is inside - the car and the trolley of agression.

“One step...” Oh, God, what am I doing, why am I doing this?

“Two...” What a beautiful horizon, and I can't enjoy it one bit.

“Three...”

I'm like a giant tree that has been cut down, falling down, my body only remained tense because I prepared myself before the fall and my muscles were stiff with terror.

“Fuck! Fuck! Fuck!”

This second stretched like a spider's web and I was enveloped in horror, which froze on my face, at which point I felt lonely and helpless before gravity and before the surface of the water, under which I could see stones. I could not squeeze out a single sound, perhaps I was not even breathing at that moment. When I flew to the other side of the bridge, an enthusiastic and optimistic “Yahoo!” escaped me, which was so far removed from the emotions I had just experienced. I paused in the pendulum a few more times, facing a new fear of hitting the bridge pillar. I felt like a piece of meat on a rope, a vulnerable and fragile cell of life among concrete monstrosities. I fastened the rope that had been lowered to me with a carabiner and pushed off the surface of the bridge.

The first person I saw was a pensioner watching me fall. “Was it scary?” he asked. “Very.” He gives me his rough hand so that I can climb over the support and says boredly, “Why be afraid, it is not scary at all?” I lean on his hand and say “thank you” out loud, but in my mind, “oh, grandpa, shut the fuck up.”

I take off the safety harness, my body still shaking.

I notice Andriy's happy face and his smile. “I'm proud of you, woman!” I hear him whisper in my ear. And I realize that it's hard for me to feel proud of myself right now when my underwear is still wet from masturbation, and my underwear is all up my ass from the way the harness straps grabbed my ass. And I'm still background irritated - it took me a total of 5 minutes to be in free fall and survive the adrenaline kick in the ass, and that adrenaline is still invigorating my mind and body. It took me forever to cum, and as a result, I knocked myself out to sleep.

While I was searching for that orgasm, I could jump 10-15 times, and the last of the jumps would have a justifiably calm “ Yahoo!” at the end.